Соколята
Крутилось піря на вітру
І я згадав негоду ту,
В яку мене моя любов
Покинула.
Виймали жала із грудей
Очата двох моїх дітей
І вся моя любов на них
Рікою хлинула.

Зростають у гніздечку соколята,
О Боже, ти за все мене прости!
О як я їх не хочу відпускати,
У простори юнацької мети.
В роках моїх така велика сила,
Та долю не затримати нічим, —
Сини мої візьміть мої вітрила,
Та й батька не забудьте поміж тим.
Источник teksty-pesenok.ru

Я спав роками у вогні,
Біда сивіла на мені,
І тільки мати у селі,
В сльозах журилася.
А я синочків обіймав,
І сам у себе запитав,
О де ж ти наша доле
Забарилася!

Зростають у гніздечку соколята,
О Боже, ти за все мене прости!
О як я їх не хочу відпускати,
У простори юнацької мети.
В роках моїх така велика сила,
Та долю не затримати нічим, —
Сини мої візьміть мої вітрила,
Та й батька не забудьте поміж тим

Соколята
Крутились перья на ветру
И я вспомнил ту непогоду,
В которую меня моя любовь
Покинула.
Вынимали жала из груди
Глазёнки двух моих детей
И вся моя любовь на них
Рекой хлынула.

Вырастают в гнездышке соколята,
О Боже, ты за все меня прости!
О как я их не хочу отпускать,
На просторы юношеской цели.
В годах моих такая большая сила,
Но судьбу не сдержать ничем -
Синовия мои, возьмите мои крылья,
И отца не забудьте между тем.
Источник teksty-pesenok.ru

Я спал годами в огне,
Беда седела на мне,
И только мама в сели,
В слезах грустила.
А я сыночков обнимал,
И сам у себя спросил,
О где ж ты наша судьба
Задержалась!

Вырастают в гнездышке соколята,
О Боже, ты за все меня прости!
О как я их не хочу отпускать,
На просторы юношеской цели.
В годах моих такая большая сила,
Но судьбу не сдержать ничем -
Синовия мои, возьмите мои крылья,
И отца не забудьте между тем.